Несподіваний гість: Коли гостинність зустрічає заборону
Мати хотіла відвідати нас під час відсутності моєї свекрухи, але та заборонила будь-яких чужих у своєму домі.
Я, Оксана, двадцяти пяти років, опинилася в ситуації, що розриває серце. Ми з чоловіком, Тарасом, жили в квартирі його матері, Ганни Шевченко, у невеличкому містечку біля Чернігова. Це не було тимчасовим рішенням ми залишилися тут надовго, принаймні до кінця моєї декретної відпустки. Три місяці тому я народила нашу доньку, Соломію, і з того часу наше життя оберталося навколо неї. Але замість родинного спокою я почувалася, наче увязнена в домі, де свекруха диктує свої правила, а моя власна мати навіть не може нас відвідати.
Квартира Ганни була просторою три кімнати, велика кухня, балкон Тут спокійно могло б поміститися четверо. Тарас мав частку у власності, але ми займали лише одну кімнату, щоб нікому не заважати. Я годувала Соломію, ми спали разом, і всім це, здавалося, підходило. Але життя тут стало щоденною боротьбою. Ганна не дуже любила прибирати, тому все лежало на мені. Перед пологами я годинами вичищала роки пилу, а тепер намагалася підтримувати лад з дитиною це було важливо. Праля, прасування, готування Усе це на мене. Ганна ж навіть не заходила на кухню. На щастя, Соломія була спокійною спала або гукала у ліжечку, поки я метушилася, як бджола.
Моя свекруха не робила й кроку. Раніше хоча б мила посуд, але тепер і цього не було. Вона залишала брудні тарілки на столі й зникала. Я мовчала, щоб уникнути сварки, але всередині кипіла. Невже так важко помити тарілку після борщу? Дрібниця, але вона мене добивала. Я прибирала, готувала, а вона дивилася телевізор або базікала по телефону. Я робила все заради миру, але кожен день виснажував мене ще більше.
Нещодавно Ганна оголосила, що восени поїде до родини на Волинь. Її племінниця виходила заміж, і вона хотіла провести час із сестрами та небожами. Я зраділа: нарешті ми з Тарасом і Соломією будемо самі, як справжня родина! Того ж дня мені подзвонила моя мати, Марія. Вона жила далеко, біля Львова, і ще не бачила онуку. Я сумувала за нею, і вона хотіла приїхати. Я була на сьомому небі нарешті вона зможе пригорнути Соломію, а я почуватимуся трохи як вдома. Подвійна радість, і я з нетерпінням чекала вечора, щоб розповісти про це.
Але моя радість швидко зникла. Коли я заговорила про візит мами, обличчя Ганни змінилося. «Я не дозволю чужим у моїй домівці за моєї відсутності!» заявила вона. Чужим? Вона говорила про мою матір, бабусю Соломії! Я оніміла. Як можна так ставитися до моєї матері? Так, вони не близькі, але вони бачилися на нашому весіллі. Тоді ми жили в орендованій квартирі, і мати ночувала у нас, тому що Ганна приймала далеких родичів. Це було три роки тому, але хіба це причина вважати її незнайомкою?
Ганна закрутилася. Вона звинуватила мене в змові з матірю, ніби ми чекали її відїзду, щоб «заволодіти» її квартирою. Вона вже купила квитки, але тепер сумнівалася, чи візит мами був випадковістю. «Твоя мати два роки не давала про себе знати, а тепер раптом зявляється? Дуже зручно!» кричала вона. Я намагалася пояснити, що мати просто хоче під
