Сусідка показала мені фотографію.
На ній стояв чоловік років тридцяти п’яти.
Коротка стрижка, легка щетина на обличчі.
Футболка з довгими рукавами, прості джинси.
Він стояв на вулиці, біля старого дерев’яного забору.
У руках тримав великий різьблений хрест.
На хресті було вирізьблене розп’яття.
Робота виглядала справжньою, майстерною.
— Подивись, яка краса, — сказала сусідка.
Я взяла телефон, почала роздивлятися.
День був сонячний, світло природне.
Трава біля забору не підстрижена, звичайна.
Чоловік дивився прямо в камеру.
Обличчя спокійне, серйозне, без усмішки.
— Це він сам зробив? — запитала я.
— Кажуть, що сам, — відповіла сусідка.
Я довго дивилась на хрест у його руках.
Різьба дрібна, акуратна, видно кожну лінію.
— Скільки часу на таке йде? — подумала я вголос.
— Напевно, не один тиждень, — сказала сусідка.
Під фотографією стояв напис.
“Ручна робота” і два смайлики.
— Оціни від одного до десяти, — просила вона.
Я задумалась, не одразу відповіла.
Хрест справді вражав деталями.
Але щось у позі чоловіка здавалось неприродним.
— А звідки фото? — запитала я.
— У групі одній побачила, — сказала сусідка.
Я збільшила зображення пальцями.
Забір старий, дошки потемнілі від часу.
Трава пожовкла, типова осінь.
— Може, майстер якийсь місцевий, — припустила я.
— Може, — погодилась сусідка.
Ми обидві мовчали хвилину.
Дивились на обличчя чоловіка на екрані.
— Він не схожий на людину, що хвалиться, — сказала я.
— Просто показав роботу, — відповіла сусідка.
Я подумала про своїх знайомих майстрів.
Деякі теж роблять хрести, ікони з дерева.
Праця важка, вимагає терпіння.
— Десять балів заслужено, — сказала я зрештою.
— Я теж так думаю, — зраділа сусідка.
Вона поставила десятку в коментарях.
Я подивилась ще раз на фотографію.
Чоловік усе так само дивився в камеру.
Хрест у його руках здавався важким.
— Цікаво, кому він його зробив, — сказала я.
— Може, на замовлення, може, для церкви, — відповіла сусідка.
Ми закрили телефон, пішли далі розмовляти.
Про хрест, про майстрів, про старі забори.
Фотографія лишилась у пам’яті надовго.
Проста картинка, а стільки думок викликала.