Марійка смажила деруни, коли на кухню увійшов чоловік.
Маріє, треба поговорити, рішуче сказав Богдан.
Говори, кинула жінка, не відриваючись від сковороди.
Може, сядеш, слухатимеш уважно? у голосі Богдана пролунало роздратування.
Не маю часу, деруни підгорять, відповіла дружина. Що хотів сказати?
Я Богдан завагався, шукаючи слова. Я зустрів іншу Я йду від тебе.
Вітаю. Щиро рада за тебе, спокійно промовила Марійка.
Як це «вітаю»? Як це «рада»? очі чоловіка розширились від подиву.
Але Богдан навіть не здогадувався, що в цей момент задумала Марійка.
***
Слухай подруга на мить замовкла, ніби вагаючись. Я досі не розумію: як ти насмілилась? Це ж за всі межі!
Які межі? Добра чи зла?
Ну, знаєш
Як не дивись, усміхнулася Марійка, а результат чудовий. Я отримала те, що хотіла.
Все одно, насупилася сусідка. Наслідки будуть
Не накликай лихо! різко перебила Марійка. Коли буде тоді й вирішуватимемо. А зараз у мене свято!
Сусідка ображено відвернулася, вдаючи, що її захопив краєвид за вікном.
***
Все почалося того вечора, коли Богдан, повернувшись з роботи, неспокійно сказав:
Нам треба поговорити
Марійка всередині стиснулася. Вона чекала цього. І ось момент настав.
Говори, кинула вона, перевертаючи деруни.
Може, сядеш, слухатимеш? у голосі чоловіка пролунало нетерпіння.
Сидіти не маю часу, коханий, спокійно відповіла Марійка. Зараз Олесь згадає про мене, і почнеться: «Мамо, це, мамо, те» Тож давай до справи. Що хотів сказати?
Я Богдан заїкався, я зустрів іншу
І? Марійка навіть не обернулася.
Та вимкни ти цю плиту! вибухнув він. Чуєш, що я кажу?! Я люблю іншу!
Чую. Вітаю.
Що?! Богдан остовпів. Він очікував усього але не цього.
Тихше, дітей розбудиш, Марійка залишалася спокійною.
Ти знала? прошепотів він.
Не знала. Але здогадувалася.
Як?!
Якби я запізнювалася, ховала телефон, шукала причини спати окремо ти б теж здогадався.
Чому мовчала?
Ти почав цю розмову значить, рішення вже прийняв.
Богдан дивився на дружину, не впізнаючи її. Така холоднокровність Він чекав сліз, а не цього.
Коротше, я пропоную
Цікаво, Марійка присіла, дивлячись йому в очі.
У нас іпотека Ти не потягнеш її навіть з аліментами
То ми вже вирішили розлучитися? у її голосі пролунав стальний відтінок.
Ну так.
Тоді ось що: ти залишаєшся тут із сином. Я з дочкою переїжджаю.
Що?! очі Богдана ледь не вилізли з орбіт. Ти хочеш поділити дітей?!
Так. Справедливо ж?
Це божевілля!
Ні. Божевілля це чекати, що я тягнутиму все сама, а ти житимеш у розкоші.
Богдан пішов. Порадився з рідними. Всі запевнили: Марійка блефує.
А його кохана, Ярина, аж сіяла від щастя. Трикімнатна у центрі!
Через три дні Богдан погодився.
***
Чекали три місяці. Богдан переїхав до Ярини, а Марійка готувалася до переїзду.
А потім почався пекло.
Олесь відмовлявся їсти, плакав у садочку, захворів. Ярина зникла, написавши: «Не готова няньчити твою дитину».
Марійка приходила раз на тиждень і після її візитів хлопчик вередував ще більше.
За три місяці Богдан, знесилений, зателефонував:
Маріє, забери його
Що сталося?
Я не витягую
Вона приїхала, приховавши усмішку.
Умова одна: квартира моя. Юридично.
Богдан подивився на неї з ненавистю.
Не знав, що ти така
Навчалась у тебе, відповіла вона.
***
Тепер він платить іпотеку, аліменти, навідує дітей.
А всі кажуть: «Бідний Богдан А вона безсердечна».
А Марійка тільки посміхається.
Вона перемогла.
