Сусід мій, Степан Петрович, завжди любив дивувати.
Та цього разу перевершив себе.
Поставив на ділянці справжній шедевр.
Вуличний туалет, вирізаний з цілого стовбура дерева.
Я побачила — і завмерла.
«Степане Петровичу, це ви самі зробили?» — питаю.
«Сам, голубонько, сам, — каже. — Три тижні працював».
Домик вийшов казковий, наче з лісу прямо.
Вирізьблене віконце, крильце з маленьким дашком.
Стоїть все це на бетонному фундаменті, міцно.
«А чого бетон клали?» — цікавлюсь.
«Щоб не гнило і не хиталось, — відповідає. — Основа має бути надійна».
Поруч лежали дошки, якісь бруски.
Видно, що робота ще не зовсім закінчена.
Дерева навколо стояли тихі, день був хмарний.
Нікого в дворі більше не було.
Тільки домик цей стояв, наче казкова хатинка.
«А двері відкриваються?» — питаю з цікавості.
«Відкриваються, і засувка є», — усміхається сусід.
Настрій у дворі був спокійний, навіть умиротворений.
Ніби не вбиральню дивишся, а садову скульптуру.
«Степане Петровичу, а чому саме з стовбура робили?»
«Знайшов колоду товсту, шкода було на дрова пускати», — пояснює.
Ось так і народилась ідея.
Довелось видовбувати середину, стругати стінки.
«Важко було?» — цікавлюсь.
«Ой, важко, — зізнається. — Але результат стоїть того».
Я обійшла будиночок навколо, роздивляючись різьблення.
Віконце було вирізане акуратно, з візерунком.
Настил з дощок вів прямо до крильця.
Все виглядало як елемент ландшафтного дизайну.
«А сусіди бачили вже?» — питаю.
«Деякі заходили подивитись, хвалили», — каже задоволено.
Степан Петрович стояв поруч, пишаючись своєю роботою.
«Оцінили б по десятибальній шкалі?» — запитав він мене.
«Десять з десяти, без вагань», — відповіла я щиро.
Він засміявся, задоволений похвалою.
«А ви б собі такий поставили?» — питає.
«Якби руки вміли, то й собі б зробила», — зізнаюсь.
День був пасмурний, але настрій світлий.
Будиночок стояв як маленьке диво серед буднів.
Матеріали поруч чекали на завершення робіт.
«Коли остаточно закінчите?» — цікавлюсь.
«Днями добудую, ще дрібниці лишились», — обіцяє сусід.
Я поглянула ще раз на цю красу.
Проста ідея, а вийшло справжнє мистецтво.
Деякі речі руки роблять кращими за слова.
Такий туалет — не просто споруда, а характер господаря.
Степан Петрович довів: талант не має меж.
Навіть звичайна вбиральня може стати витвором мистецтва.